РОЗБУДИ МЕНЕ, ЯК ЗАЗОРІЄ

Коли ще сутінь покриває землю,

Коли зірками вкритий небосхил,

Коли думки чисті і непорочні, –

Ще сонце спить, ще тихо надворі.

І сни мої летять над небокраєм,

Тремтять, живуть невидимим життям…

І ніжно соловейко заспіває.

Зустрівши тихий шепіт вітерця.

З цією піснею почне все прокидатись:

Поля, лани, містечка – рідний край,

На небі зірки таємниче згаснуть

І розвиднятись стане небокрай.

Зоря рожева спалахне назустріч

Новому дню, захопленням новим.

Світило, променисте і блискуче,

Розсуне обрій сяйвом золотим.

Ти розбуди мене, як зазоріє,

Співучий соловейку, друже мій,

Щоб відпустити нам на волю мрії

І світло запалити на землі.

І встану я ранісінько, з зорею,

І проводжу очима ніч-сутінь.

І розквітатиме переді мною

Яскравий день, початок перемін.

Моя душа радітиме світанку.

Росою випаде надія на життя.

Яподивлюся, як назустріч ранку

Лелеки клином в щастя полетять.

Забудуться минулі перешкоди.

Пройдуть жалі і зникнуть болі всі

З прокиненням сяйливої природи,

З поверненням німотної краси.